| Israel is bracing for a worst-case scenario that U.S. officials believe could materialize within just hours — the possibility of a direct attack on Israeli soil by Iran in retaliation for a strike almost two weeks ago that killed seven Iranian military officers. | | |
и стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту. Хлопець чимало малював з натури. 1836 року Т.Г. Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. Цього ж року він знайомиться з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим. 1838 року впливові покровителі Шевченка, викуповують молодого поета з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за немалу на той час суму – 2500 рублів. Щоб її здобути, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у котрій взяла участь царська родина. Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова у будинку № 100. Незабаром він став студентом Петербурзької академії мистецтв, а вже там – улюбленим учнем Брюллова. Будучи вже неабияким портетистом, упродовж навчання він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графікта ілюстратор. 23 червня (5 липня) 1838 року за рисунок з гіпсових фігур на місячному екзамені в Академії мистецтв Шевченкові виставлено номер тринадцятий. 13 (25) травня 1843 року Шевченко з Петербурга виїхав до України. Відвідав відставного поручника й українського поета Віктора Забілу на його хуторі Кукуріківщина під Борзною. У червні 1843 побував у Києві, де познайомився з Михайлом Максимовичем та Пантелеймоном Кулішем, і на Полтавщині відвідав Євгена Гребінку в його Убіжищі. У лютому 1844 р. повертається до Петербурга закінчити навчання в Академії мистецтв. У листопаді 1844 року побачив світ перший випуск "Живописной України", до якого увійшли офорти: "У Києві", "Видубецький монастир у Києві", "Старости", "Судня рада", "Дари Богданові і українському народові", "Казка". У квітні 1845 р. Шевченко приїздить на Україну, щоб постійно тут жити і працювати. За дорученням Київської Археологічної комісії зарисовує історичні пам'ятки. Того ж року пише поезії "Не женися на багатій...", "Не завидуй багатому..." та містерію "Великий льох", поеми "Наймичка", "Кавказ", вступ до поеми "Єретик" та всесвітньо відомий «Заповіт». У цей же період Тарас Григорович знайомиться з Костомаровим, формуються його політичні погляди. Він вступає в «Кирило-Мефодіївське товариство». За епіграму на імператрицю і революційний настрій віршів збірки «Три літа» в березні 1847 року поета заарештовують і відправляють на заслання до Орської фортеці, де він повинен служити солдатом. Крім того, Микола І своїм указом заборонив Тарасу Шевченку писати і малювати, що для нього було досить гнітюче. За зиму 1857-1858 рр. Шевченко створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував у "Більшу книжку" свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: "Неофіти", "Юродивий", триптих "Доля", "Муза", "Слава". Одержавши дозвіл на проживання у столиці, 8 березня поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тут він зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури. У 1859 році Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга. 4 вересня 1860 року Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання акадеціка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря». 26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів (13 березня) його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі. Після того як п'ятдесят вісім днів прах Т. Г. Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу у квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева. |
The first biography of Ivan Sirko, written by Dmytro Yavornytsky in 1890, gave Sirko's place of birth as the sloboda of Merefa near the city of Kharkiv. Historian Yuriy Mytsyik states that this could not be the case. In his book Otaman Ivan Sirko[2] (1999) he writes that Merefa was established only in 1658 (more than 40 years after the birth of the future otaman). The author also notes that Sirko later in his life did actually live in Merefa with his family on his own estate, and according to some earlier local chronicles there even existed a small settlement called Sirkivka. However, Mytsyik also points out that in 1658–1660 Sirko served as a colonel of the Kalnyk Polk (a military and administrative division of the Cossack Hetmanate) in Podilia, a position usually awarded to the representative of a local population. The author also gives a reference to the letter of Ivan Samiylovych to kniaz G. Romodanovsky (the tsar's voyevoda) in which the hetman refers to Sirko as one born in Polish lands instead of in Sloboda Ukraine (part of Moscovy). Mytsyik also recalls that another historian, Volodymyr Borysenko, allowed for the possibility that Sirko was born in Murafa near the city of Sharhorod (now in Vinnytsia Oblast). The author explains during that time when people were fleeing the war (known as the Ruin, 1659–1686) they may have established a similarly named town in Sloboda Ukraine further east. |
|
|
William Keller, editor at Williams Advises |
| At times, our affiliate partners reach out to the Editors at Williams Advises with special opportunities for our readers. The message above is one we think you should take a close, serious look at. |
|
|
Williams Advises is sending this newsletter on behalf of Event Horizon LLC. If you need personalized assistance or have questions, please respond to this email for a swift response. Contact support@williamsadvises.com for other inquiries 435 N Dupont Hwy, Dover, DE 19901, United States © 2024 All Rights Reserved. |
| |
|
|
Comments